http://www.stihi.ru/2011/01/24/2090
Тоска и боль сквозят во всём:
В неотвратимом расставанье,
В последнем фонарей миганье,
В ветвях, пронизанных дождём…
Когда-нибудь и я уйду
Туда, где вечная свобода.
Стихами к вам из небосвода
Полынным веяньем паду.
А в памяти останусь пусть
Травой, весёлыми сверчками,
Да эхом нежности цунами…
Журавушкою помолюсь…
Из вечности – превечна я,
Как вечны формы бытия…
2011
Оригинал
І туга, й невимовний щем
У розставаннях неминучих,
В мигтінні ліхтарів блискучих,
В гілках, просякнутих дощем...
Туди і я колись піду,
Звідкіль повернень не буває,
Та віршами із небокраю
Полинним подихом впаду,
На грунті пам'яті схоплюсь
І травами, і цвіркунами,
Відлунням ніжності цунамі,
Журавки кличем помолюсь
Із вічності - превічна я,
Як небо й часу течія...
Иллюстрация из Интернета